виховання собак

Як приручити джека-рассела?

Сповідь одного не-пса-патрона зі Львова

Останнім часом люди на вулицях часто вигукують мені щось на кшталт “товваспеспатрон?!”.
Мама дуже сердиться на то дивне довге слово. Вона ніколи не посміхається на це, а старається пройти швидше тих захоплених людей, часто додаючи серйозним тоном: “обережно, він кусається!”.

Я не знаю, що то є “песпатрон”, але знаю, що мою ма то дуже засмучує.

Собача іграшка

Я є пес Моцарт. Мені 7 повних років. Я такий типовий представник породи джек-рассел тер‘єр з усіма плюсами і мінусами. Зараз вам розповім про себе, не-пса-патрона.
Факти про джек-расселів
Я родом з Британії, де мої предки були виведені ловити борсуків, лисиць та зайців. Такого в мене немає, а інстинкти — є, тож я повинен собі активно придумувати тих лисиць, борсуків та зайців. І що воно таке… Може оця іграшка — то справжнісінький борсук? Ніби ні… Роздеру і погляну, чи бува не ховається всередині там борсук. Знову мама сваритиме за цей холофайбер по цілій хаті. З‘їм його трішки, щоб було трошки менше їй прибирати. Який я метикуватий пес все-таки.
Все хапаю на льоту: пулери, м‘ячик, їжу яка падає зі столу і мамин сердитий погляд.
Про мою породу кажуть: “невеликий, рухливий та активний собака прямокутного формату”. Але вони і на секунду не можуть уявити, наскільки я рухливий та активний! І те, що я прямокутного формату, геть не заважає мені залазити в будь-які отвори.
Мама якось читала якусь статтю і там було написано “чудовий собака-компаньйон”. Вона розсміялась, сказала: "То я твоя компаньйонка, а не ти мій" і поцьомала в лобик.
Я сильний, відважний і в мене дуже міцна щелепа. Протягом свого собачого життя я проходжу дуже цікаву місію: якнайшвидше знищити іграшки, які купує мама. Йду на рекорд: салатова качка протрималась 2 хвилини після магазину. Я так пишаюсь цим вмінням. Мама постійно приносить мені нові іграшки, я їх роздираю і заношу під ліжко. Там моє безпечне місце і кладовище домашніх іграшок. Раз в якийсь час (ох і печальний цей час!) мама витягує ту всю когорту, перебирає їх, пакує в чорні пакети і виносить з дому. Не розумію, куди вона їх діває: чи віддає іншим песикам, чи просто залишає мерзнути на вулиці. Такі дні я не люблю — бігаю з кутка в куток і тривожусь. Намагаюсь врятувати якнайбільше моїх покалічених друзів. Але дивовижним чином мама перемикає мене на якесь інше заняття і я забуваю про свої іграшкові втрати.
Мама каже, що я пес, який не вміє ходити. А навіщо оце статечно і поважно ходити, якщо можна нескінченно бігати і крутитись, як дзиґа? У світі стільки місць, які не нюхав мій чорний носик.
Мені дуже важко даються поїздки на авто, особливо, коли мама за кермом. Здуріти можна, як я хочу зжерти того синього монстра, всередині якого ми опиняємось, коли треба кудись переміститись. Особливо мене дратують склоочисники і перемикання передач — я лютую ніби алабай і гавкаю найлункішими октавами. Стараюсь дуже, аби склоочисники припинили ковзати по склі, а мамина рука більше не перемикала тих паскудних передач.
Багато людей можуть подумати, що я невихований. Неправда, мене виховували і досі виховують: якісь тітоньки і дядечки в справжній собачій школі, розумний та бородатий зоопсихолог (досі не можу повірити, що мама на це потратила купу грошей, на які можна було купити камаз іграшок та смаколиків), ну і мама мене теж виховувала та виховує. Просто до мене треба звикнути і прийняти мою непосидючість та активний характер.
Джек-рассели агресивні?
Часто я чую, як моїй мамі кажуть: агресивний він у вас. З характером. Чому ж я агресивний? Священник, який виводив всіх моїх прарасселів, домішував нам трошки крові буллів. Ну, а гени пальцем не розмажеш, тому я трошки скалозубик буваю. 
🚩 Можу напасти на собачок, бо часто думаю, що вони хочуть мою маму забрати собі. 
🚩 Людей я теж не всіх люблю. Насправді, більшість мені не подобається, особливо недорослі люди, які багато і хаотично рухаються, катаються на великах та самокатах.
🚩 Велики та самокати — то окрема історія. Я б хотів, аби їх заборонили на державному рівні. Дуже вже багато роботи біля них. Поки всіх обгавкаєш, то й погуляти не встигнеш.
Мама приймає мій темперамент і завжди каже, що в моєму маленькому тілі насправді живе ду-у-у-уже великий собака.
Мої улюблені команди
Мама каже, що я просто нейронетиповий пес. Я вчу її терпінню та прийняттю, а вона мене — чудернацьких команд. Таких на собачому майданчику не знає ніхто. Наприклад:
📣 Опинився
Моя мама тикає пальцем на якесь місце і каже: “опинився”, і я одразу маю опинитись на тому місці, на яке вказала мама. 
📣 Сурікат
”Сурікат” — то запросто! Моя улюблена команда! Якщо треба щось гарненько попросити, то я стаю сурікатиком і роблю благальні очі. 
📣 Чекати
Ще вмію “чекати”. Треба високо-високо підняти ліву лапку і тримати її, поки не почую “перестати чекати”.
📣 Обійми
Якщо мамі сумно, то я роблю це і без її команди. Треба двома лапками обійняти її шию і щокою притулитись до її щоки.
Як взаємодіяти з джек-расселом?
Часто людяні мене не розуміють, тому хочу дати кілька порад, як зі мною мати справу:
📍 не торкайтесь до мене без дозволу моєї ма
Це зі всіма собанями має бути правилом по замовчуванню. Я можу вкусити вас, бо не знаю і не розумію, чому ви тягнете до мене руці.
📍 не обирайте собі в напарники мені подібного, якщо не можете приділити мені кілька годин вашого часу щодня
Прогулянки мають бути максимально довгі та інтерактивні. Інакше я рознесу ваш будинок, “догулюючи” свою енергію, і ви будете сердитись на мене. І не кажіть, що я не казав!
📍будьте готові, що я можу бути агресивним
До якоїсь міри ви можете це контролювати, але як заходить кука на муню — то вже пишіть-пропало. Я відволікаюсь миттєво на будь-який подразник і не готовий виконувати команду ”до мене”, якщо прямо перед моїм носом по бордюрі ходить голуб, або їде на велику кур‘єр. Я тоді весь в голубі на кур‘єрі.
📍 відносьтесь відповідально до мого здоров‘я — я, як і всі собацюри, виведені штучно часто маю багато проблем
В расселів слабка сторона — це суглоби. До речі, ви, мабуть, помічали, що багато наших несуть під час бігу котрусь з задніх лапок. То якась бага, яку творці не пофіксили. І ні, мене ніц не болить, бо мама перевіряла вздовж та впоперек. Інколи я просто настільки активний, що мені забагато лапок.
📍 не підгодовуйте мене на вулиці
Я дитина алергічна і мені не можна взагалі нічого. Вдома мама в коморі має смачну і дозволену мені їжу. Обожнюю комору зі смаколиками!
📍  не обирайте нас лише тому, бо так модно
Друга потрібно вибирати собі під ритм, під характер, під спосіб життя, а не тому, що порода почала зʼявлятися в медійному просторі. Ми не собачки для бабусь, маленьких дітей чи ледарів. Ми суперактивні і потребуємо цього ж від наших мам і тат.